Музичні казки в родинному колі

Частіше збирайтеся родиною разом, це зближує, згуртовує родину і розвиває вашу дитину.

Як відомо, слух є у кожної людини. Але, якщо його не розвивати, з віком ця здібність згасає. Займатися з малюком вдома може люба матуся.

Ви звертали свою увагу, як дітки, яким тільки виповнився рік, люблять стуками ложкою по тарілці або по столу. Перетворіть дії дитини на цікаву гру. Гра на інструменті – це умовна мова, яку може розуміти кожна людина. Придумайте звукову казку з перекладом. Спочатку відтворіть звук, а потім поясніть, що він означає. І тоді удар по клавішам ксилофону перетвориться на падіння зірки А стук паличками по барабану – у цокіт маленьких козенят, які біжать до мами. Спробуйте розмовляти з малюком мовою музичних інструментів. Не треба розмовляти словами, просто «відповідайте» бубном або ксилофоном щось дитині, а вона нехай відповідає за допомогою свого інструменту тарозповістьвам про що ви розмовляли. Прийміть любу його версію. Ви дуже швидко побачите, як ваш малюк навчився слухати і  чути. Нехай це тільки перші враження про можливості музики. Пізніше, фантазія підкаже дитині про що хотіли сказати відомі композитори своєю музикою.

Читайте дитині казки про веселі пригоди в країні музики, щоб  через казко-терапію дитина зрозуміла, які звуки називаються високими, а які низькими, збагатилася естетичними знаннями про цікавий світ музичного мистецтва .

Ви можете створити власні цікаві музичні казки і захопити процесом творчості свою дитину. Добре, коли до процесу казкотворення залучаться найстарші члени родини: бабусі та дідусі.Їхня мова, народні примовки, забавлянки нададуть процесу яскравого колориту народності та фольклору, що є одним із найважливіших основ формування національного виховання дитини дошкільного віку.

Казка про висоту звуків.

Жили-були три веселих дзвіночка: Дінь, Дан і Дон. У кожного з них була своя пісенька. Дзвіночок Дінь співав тоненьким, високим голосочком. Середній дзвіночок Дан співав свою пісеньку середнім голоском. А у дзві­ночка Дона голос був товщий, нижчий ніж у його друзів і його пісенька звучала поіншому.

Дзвіночки висять хитаються, дзвенять.Повторимо їх дзвін: дінь-дінь, дан-дан, дон-дон.

Подивіться на ці три лінії. На кожній з них зображений дзвіночок. Дзвіночки співають свої пісеньки. Впізнайте, який дзвіночок дзвенить вище всіх? Який нижчий всіх? Заспівайте пісеньку кожного дзвіночка і одночасно покажіть рукою висоту звуку.

Казка «Про високі та низькі звуки»

За синіми морями, за густими лісами, у тридев’ятому царстві знаходилась Музична країна.

Правили країною Музичний король та принцеса Акизум, а жили вони в чудовому сонячному палаці, який із усіх сторін оточувало море квітів: безліч білосніжних кущів троянд, що являлись символом усього світлого, доброго та прекрасного.

Прокинувшись раненько, Акизум виходила на подвір’я, сідала прямо на зелену, пухку травичку і починала слухати музику природи.

Музика природи, це шелест листя, посмішка сонечка, крапельки роси, метушня комашок, спів пташок, тріск гілочок, звуки звірів і все, все, все, що оточувало Акизум.

Саме так, під час слухання музики природи, у принцеси промайнула думка, що всі звуки не схожі один на другий. Одні – низькі, інші – високі. Адже пташечки літали високо – високо, а як виводять свої пісні тонкими, високими голосами! А от звірятка навпаки, свої пісні співали товстими, низькими голосами, але також надто приємно. Так і з’явились високі та низькі звуки. Того дня Акизум зробила книжечку, яку  назвала «Книжка музичних відкриттів» і записала у ній, свою першу музичну знахідку.