Сторінка практичного психолога
Слободенюк Ольга Олександрівна

Посада: практичний психолог
Освіта: повна вища
Закінчила Національний Авіаційний Університет, Гуманітарний Інститут, Кафедра психології та соціології.
Спеціальність: «Психологія»
Кваліфікаційний рівень: спеціаліст другої категорії
Педагогічний стаж: 6 років
-----------------------------------------------------------------------------------------------------
Поради для батьків
Як допомогти дитині навчитися стійкості у воєнний період

- Говорити з дітьми. Чесно, просто і впевнено відповідати на запитання, які виникають у дітей. Уважно вислуховувати їхню думку. Допомагати проговорювати й називати почуття й емоції. Не залишати дітям місця для сумнівів (наприклад, «Я завжди буду про тебе піклуватися»).
- Створити емоційно безпечний простір для дитини. Проводити з нею час, гратися, читати, бути в полі зору дитини.
- Обмежити кількість часу, що проводиться за переглядом новин.
- Пам’ятати, що стрес від війни посилює щоденні побутові стреси. Дитина може демонструвати нетипові для неї реакції на звичайні події. Дорослий повинен заспокоїти й дати впевненість, що в будь-якому випадку її розуміють і підтримують.
- Дотримуватися розпорядку дня, причому бажано, щоб він був схожим на довоєнний. Це дасть змогу мінімізувати стрес.
- Повторювати дітям, що з ними все буде добре. З іншого боку, проговорити деталі плану евакуації, якщо обставини зміняться. Також варто пояснити, що кожен нині виконує свою роботу для перемоги та розбудови стабільного майбутнього: дорослі – працюють (військові, тер оборона, волонтери та ін..), діти – граються, навчаються, і це їхня не менш важлива робота.
- Подбати про себе. Це дасть змогу відновити власний ресурс, щоб і надалі піклуватися про дитину.
- Відслідковуйте незвичайну поведінку дитини з метою не пропустити ознаки тривожності чи страху, які вона не може передати словами.
- Долучайте дитину до допомоги, принаймні, у побутових справах, що вона може виконувати, відповідно до свого віку. Так вона почуватиметься впевненіше.
- Говорити з дитиною про майбутнє, мріяти та будувати плани. Їй потрібна впевненість, що погані часи обов’язково закінчаться.
*****
Як дбати про емоційний та моральний стан дитини
- Мінімізуйте перегляд новин з дитиною. В ідеалі, уникайте їх перегляду при дитині.
- Говоріть з дитиною. Багато. Постійно.
Намагайтеся бути максимально чесними та озвучуйте лише правдиві факти або те, в чому дійсно впевнені і у що вірите самі.
- Діти потребують тактильності.
Намагайтеся створити відчуття безпеки: обіймайте дитину; ритмічними, проте не динамічними погойдуваннями рухайтеся вправо-вліво або вперед-назад; можна паралельно з цим погладжувати дитину або наспівувати якусь мелодію (і не важливо скільки Вашій дитині років: 4 чи 12…)
- Не соромтеся говорити зі своєю дитиною про власні почуття та емоції.
Ви живі! У Вас є емоції! Ви вчите дитину тому, що проявляти їх – це нормально.
- Прислухайтеся до дітей. Найчастіше, вони транслюють те, що переживають і відчувають мимовільно. Інколи, самі не розуміючи, що з ними відбувається.
Дуже гарно спрацює повторення за дитиною її ж тверджень. Наприклад: «Ти злишся на … Так?», «Ти боїшся, що …» і т.д.
- Спостерігайте за грою дитини.
Саме в грі дитина проживає те, що свідомо прожити не в змозі. Гра може допомогти зрозуміти те, що дитина не зможе проговорити.
- Частіше повторюйте дитині, що Ви поруч, що Ви її захищаєте, турбуєтеся про неї, що вона не самотня. Намагайтеся бути в зоні постійного доступу: фізично, по телефону, по відеозв’язку (у випадках, коли доводиться бути окремо).
- Дозвольте дитині брати із собою важливу річ або іграшку. Це створить додаткове відчуття безпеки. Якщо десь забувши лишатиме – нагадайте про неї. Якщо загубить – дозвольте посумувати, а, за потреби, запропонуйте обрати іншу річ для турботи.
- Можна створити символічні ритуали перед сном. Наприклад, розмова на нейтральні або спільні теми або обійми із старшими дітьми. З молодшими дітьми може бути читання або складання казок, обійми та погладжування.
- Допомагайте дітям знімати напругу в конструктивний спосіб.
Використовуючи такі ігри та техніки:
– можна рвати або зминати папір;
– гра в «паперові» сніжки;
– можна «боксувати» м’яку подушку;
– запропонуйте крик без крику: просимо дитину спробувати закричати, але без голосу (гучності);
– «стаканчик крику» або «мішечок крику»: можна кричати, але лише направивши цей крик в мішечок або стаканчик;
– ігри з водою (воду можна переливати із ємності в ємність) та піском, пластиліном.
Бережіть себе та своїх близьких!