Сторінка практичного психолога

 

 

Слободенюк Ольга Олександрівна

Посада: практичний психолог

Освіта: повна вища

Закінчила Національний Авіаційний Університет, Гуманітарний Інститут, Кафедра психології  та соціології.

Спеціальність: «Психологія»

Кваліфікаційний рівень: спеціаліст другої категорії

Педагогічний стаж: 5 років

-----------------------------------------------------------------------------------------------------

 

        Таке питання, як готовність дитини до школи завжди дуже хвилює батьків, і на консультаціях часто доводиться з мамами обговорювати вік, в якому найкраще іти до школи. Але у кожної окремої дитини існує ряд індивідуальних особливостей, які і визначають в першу чергу чи готова вона. Складовими компонентами психологічної готовності дитини до школи є: емоційно-вольова готовність, інтелектуальна та мотиваційна. Окремо ще виділяють фізіологічну готовність, з якої ми і розпочнемо.

        Фізіологічна готовність. 

 

Чим міцнішим і фізично розвиненішим є малюк, тим простіше йому адаптуватися до нових умов, справлятися з навантаженням і встигати за потоком шкільних справ. Дитина повинна вміти самостійно одягнутися/роздягнутися (шнурки, ґудзики, блискавки), відкривати/закривати портфель і всі його відділення. Також показником фізіологічної готовності дитини до школи є зміна молочних зубів постійними. Ще існує філіппінський тест для перевірки готовності до школи. Попросіть свою  дитину дістати кінчиками пальців руки протилежного вуха, огинаючи рукою всю голову через маківку.

        Емоційно-вольова готовність. 

 

Важливо розуміти, що школа – це система, яка має свої правила, вимагає певної форми поведінки, є вчитель, який керує колективом, потрібно цього вчителя слухати, чути, намагатися виконувати словесні інструкції, при цьому організовувати своє робоче місце і стежити за науковим матеріалом. Завдання не з простих, я вам скажу. Коли зайти до першого класу у вересні-жовтні, коли малюки тільки зіткнулися з робочим середовищем, то якщо коротко – «хто в ліс, хто по дрова». Навіть якщо ти голосно і на весь клас запитаєш: «У всіх є червоний олівець щоб виконати завдання?» 25-30 пар вірних очей будуть дивитися на тебе не подаючи виду тривоги, а коли почнеться виконання завдання, приблизно третина дітей виконають його іншим кольором (червоного або не буде в наявності, або рожевий чи блакитний – улюблений, або червоний колір не подобається і т.д.).

 

Важливим показником емоційно-вольової готовності є гра. Дитина не просто маніпулює іграшками, а розподіляє ролі, вигадує сюжет, у неї добре розвинена уява. Спробуйте додати нові обставини у звичну гру: скажімо, до Смішариків прилетіли друзі з іншої планети або перукар не просто стриже — сьогодні його запросили до зоопарку причепурити тварин. Наскільки охоче дитина сприйме новий поворот сюжету? Чи здатна вона самостійно розвивати ідею, чи вигадує цікаві деталі? Звичайна настільна гра «бродилка», у якій потрібно по черзі кидати кубик та пересувати фішки, теж може показати, чи стабілізувалася нервова система дитини. Якщо малюк може спокійно чекати своєї черги та приймає поразку без істерик (трохи засмучується — це нормально), — швидше за все перед вами потенційний першачок.

 

В емоційно-вольовій сфері окремо я хочу виділити соціальний компонент. В рамках власного характеру дитина до школи повинна вміти налагоджувати стосунки з однолітками, легко вступати в контакт, включатися в роботу граючих дітей, не боятися дорослих і вміти відповідати на поставлене запитання нескладним реченням. Також дошкільник повинен мати терпіння на достатньому рівні, щоб не перебивати дорослих, коли вони розмовляють, чекати своєї черги в потрібних ситуаціях, не кидати розпочату колективну справу, якщо щось різко не виходить.

 

Інтелектуальна готовність.

 

Під інтелектуальною готовністю дітей старшого дошкільного віку слід розуміти не лише наявність у них певного обсягу знань, а насамперед достатній рівень розвитку пізнавальних процесів — сприймання, уваги, пам’яті, мислення, уяви, а також таких якостей особистості, як допитливість, кмітливість.

 

Дитина, яка вступає до першого класу повинна володіти знаннями про навколишній світ: про предмети та їх властивості, явища живої і неживої природи, про людей, про їхню працю, про те що таке «добре» і що таке «погано», тобто про моральні норми поведінки.

 

Більше потрібно тренувати дитину в розповіді. Тема роз­повіді може бути будь-якою (гра дітей, опис тварини, пере­гляд фільму, прогулянки). Важливо, щоб дитина навчилася розповідати без додат­кових питань з боку батьків, навчилася цілісно передавати те, що спостерігала або бачила.

 

Хочу навести вам приклад активної інтелектуальної підготовки до школи.

 

Приклад.  Мама 5-річного Іллі вважає, що синові вже час вміти читати, адже за рік він має йти до школи. Як будь-який хлопчик із нормальним рівнем розвитку, Ілля любить гратися в предметно-практичні ігри, малювати, ліпити, бавитися з однолітками. Зараз хлопчик ходить до дитячого садка та тричі на тиждень відвідує дитячий центр розвитку інтелектуальних здібностей. Там мама побачила чотирирічну дівчинку, яка вміє читати. Минуло пів року, але Ілля читати не почав. А мамі ж потрібні результати! Маму не цікавлять сенситивні періоди розвитку особистості, властиві їм види діяльності та вікові норми. Її не цікавить навіть те, що вона сама почала читати в 7 років. Маму цікавить лише те, чому сусідська 4-річна дитина читає, а її 5-річний син – ні.

 

Шановні батьки,  орієнтуючись на інтелектуальні успіхи інших дітей, ви не бачите інтелектуальних успіхів власної дитини.

 

Головне,  під час підготовки не перевантажувати дитину заняттями до початку шкільного навчання, адже це прямий шлях до пригнічення пізнавального інтересу.

 

Мотиваційна готовність. 

 

На мою думку, найважливішим компонентом готовності дитини до шкільного навчання є мотиваційна готовність. Умовно її можна розділити на зовнішню і внутрішню. Якщо запитати у дитини чи хоче вона до школи, більшість відповість, що хоче. Але це «Хочу» у всіх буде різне. Зовнішня мотивація пов’язана із зовнішньою атрибутикою. Хтось хоче плаття як у старшої сестри, а хтось портфель як у брата, а хтось просто хоче красивий пенал.  Внутрішня мотивація пов’язана з безпосереднім бажанням вчитися, здобувати нові знання.  Коли ж  я запитую дітей: «Навіщо ходити до школи?», найчастішою відповіддю є: «Так мама сказала». Орієнтуючи дитину на школу потрібно дбати про розуміння нею мотиву відвідування школи – це отримання нових знань, придбання нових вмінь, інтерес до нових форм спілкування, щоб у майбутньому мати можливість отримати хорошу професію і т.д. Якщо ж звичайно, для самої мами школа – це мука, то прищепити інтерес до відвідування школи їй буде складно, тому подбайте про своє власне налаштування. Не варто проектувати особистий негативний досвід на дітей, школа – це нова форма життєдіяльності дитини, яка є частиною гармонійного розвитку.

 

Шановні батьки, налаштовуйте дитину на школу позитивно, говоріть їй : «У школі буде цікаво, радісно. Ти дізнаєшся багато нового і корисного. У тебе з’явиться багато нових друзів». Дайте дитині певну міру свободи і відкритих дій, нехай вона вчиться самостійності. І найважливіше, - поважайте маленьку особистість і частіше говоріть дітям, що ви ними пишаєтеся, це їх окриляє.

 

Відомий радянський психолог  Леонід Абрамович Венгер говорив: «Бути готовим до школи вже сьогодні – не значить вміти читати, писати, рахувати. Бути готовим до школи – значить бути готовим всьому цьому навчитися». 

Успіхів вам і вашим дітям!

 

 

****************************

Три сходинки до школи

Поради для батьків майбутніх першокласників

Що не слід робити:

  • Не змінюйте розпорядок дня дитини: відводьте час на денний сон, вільну гру, прогулянки на свіжому повітрі.
  • Не оцінюйте все, що робить дитина, як діяльність першокласника.
  • Не проходьте з дитиною програму першого класу.
  • Не навішуйте ярлики: «У тебе погана пам’ять», «Ти неуважна», «Ти не вмієш охайно писати».
  • Не замінюйте насильно гру навчанням.

Що треба робити:

  • Прищеплюйте дитині інтерес до пізнання, навчайте її спостерігати, осмислювати те, що вона побачила і почула.
  • Навчайте дитину:
    • долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;
    • спілкуватися з однолітками, просити дорослих про допомогу, ставити запитання, сприймати, розуміти й запам’ятовувати інструкції, дотримуватися правил поведінки;
    • самостійно оцінювати свої дії і досягнення.

Що можна робити:

  • Розповідайте про свій позитивний досвід навчання у школі, показуйте шкільні фотографії.
  • Не бійтеся озвучувати й обговорювати емоції і переживання – свої і дитини.
  • Розповідайте дитині про користь навчання. Приміром, «Інформація, яку ти почуєш на уроках географії, історії, іноземної мови доповнить враження під час туристичної подорожі. А матеріал, засвоєний на уроках математики, дасть змогу ефективно планувати й робити покупки, заощаджувати кошти».
  • Створюйте вдома середовище, що розвиває.

В.Шевчук