Сторінка практичного психолога

Слободенюк Ольга Олександрівна

Посада: практичний психолог

Освіта: повна вища

Закінчила Національний Авіаційний Університет, Гуманітарний Інститут, Кафедра психології  та соціології.

Спеціальність: «Психологія»

Кваліфікаційний рівень: спеціаліст другої категорії

Педагогічний стаж: 6 років

-----------------------------------------------------------------------------------------------------

Поради для батьків

Як допомогти дитині навчитися стійкості у воєнний період

  1. Говорити з дітьми. Чесно, просто і впевнено відповідати на запитання, які виникають у дітей. Уважно вислуховувати їхню думку. Допомагати проговорювати й називати почуття й емоції. Не залишати дітям місця для сумнівів (наприклад, «Я завжди буду про тебе піклуватися»).
  2. Створити емоційно безпечний простір для дитини. Проводити з нею час, гратися, читати, бути в полі зору дитини.
  3. Обмежити кількість часу, що проводиться за переглядом новин.
  4. Пам’ятати, що стрес від війни посилює щоденні побутові стреси. Дитина може демонструвати нетипові для неї реакції на звичайні події. Дорослий повинен заспокоїти й дати впевненість, що в будь-якому випадку її розуміють і підтримують.
  5. Дотримуватися розпорядку дня, причому бажано, щоб він був схожим на довоєнний. Це дасть змогу мінімізувати стрес.
  6. Повторювати дітям, що з ними все буде добре. З іншого боку, проговорити деталі  плану евакуації, якщо обставини зміняться. Також варто пояснити, що кожен нині виконує свою роботу для перемоги та розбудови стабільного майбутнього: дорослі – працюють (військові, тер оборона, волонтери та ін..), діти – граються, навчаються, і це їхня не менш важлива робота.
  7. Подбати про себе. Це дасть змогу відновити власний ресурс, щоб і надалі піклуватися про дитину.
  8. Відслідковуйте незвичайну поведінку дитини з метою не пропустити ознаки тривожності чи страху, які вона не може передати словами.
  9. Долучайте дитину до допомоги, принаймні, у побутових справах, що вона може виконувати, відповідно до свого віку. Так вона почуватиметься впевненіше.
  10. Говорити з дитиною про майбутнє, мріяти та будувати плани. Їй потрібна впевненість, що погані часи обов’язково закінчаться.

*****

Як дбати про емоційний та моральний стан дитини

  • Мінімізуйте перегляд новин з дитиною. В ідеалі, уникайте їх перегляду при дитині.
  • Говоріть з дитиною. Багато. Постійно.
    Намагайтеся бути максимально чесними та озвучуйте лише правдиві факти або те, в чому дійсно впевнені і у що вірите самі.
  • Діти потребують тактильності.
    Намагайтеся створити відчуття безпеки: обіймайте дитину; ритмічними, проте не динамічними погойдуваннями рухайтеся вправо-вліво або вперед-назад; можна паралельно з цим погладжувати дитину або наспівувати якусь мелодію (і не важливо скільки Вашій дитині років: 4 чи 12…)
  • Не соромтеся говорити зі своєю дитиною про власні почуття та емоції.
    Ви живі! У Вас є емоції! Ви вчите дитину тому, що проявляти їх – це нормально.
  • Прислухайтеся до дітей. Найчастіше, вони транслюють те, що переживають і відчувають мимовільно. Інколи, самі не розуміючи, що з ними відбувається.
    Дуже гарно спрацює повторення за дитиною її ж тверджень. Наприклад: «Ти злишся на … Так?», «Ти боїшся, що …» і т.д.
  • Спостерігайте за грою дитини.
    Саме в грі дитина проживає те, що свідомо прожити не в змозі. Гра може допомогти зрозуміти те, що дитина не зможе проговорити.
  • Частіше повторюйте дитині, що Ви поруч, що Ви її захищаєте, турбуєтеся про неї, що вона не самотня. Намагайтеся бути в зоні постійного доступу: фізично, по телефону, по відеозв’язку (у випадках, коли доводиться бути окремо).
  • Дозвольте дитині брати із собою важливу річ або іграшку. Це створить додаткове відчуття безпеки. Якщо десь забувши лишатиме – нагадайте про неї. Якщо загубить – дозвольте посумувати, а, за потреби, запропонуйте обрати іншу річ для турботи.
  • Можна створити символічні ритуали перед сном. Наприклад, розмова на нейтральні або спільні теми або обійми із старшими дітьми. З молодшими дітьми може бути читання або складання казок, обійми та погладжування.
  • Допомагайте дітям знімати напругу в конструктивний спосіб.
    Використовуючи такі ігри та техніки:
    – можна рвати або зминати папір;
    – гра в «паперові» сніжки;
    – можна «боксувати» м’яку подушку;
    – запропонуйте крик без крику: просимо дитину спробувати закричати, але без голосу (гучності);
    – «стаканчик крику» або «мішечок крику»: можна кричати, але лише направивши цей крик в мішечок або стаканчик;
    – ігри з водою (воду можна переливати із ємності в ємність) та піском, пластиліном.

Бережіть себе та своїх близьких!