Сторінка практичного психолога

Слободенюк Ольга Олександрівна

------------------------------------------------------------------------------------------------

Поради психолога

«Як виховати в дитини самостійність»

Дошкільний вік 

1. У цьому віці непогано давати дитині можливість самостійно вибирати те, що вона сьогодні надіне. Але при цьому варто не забувати, що дитині потрібно допомогти з вибором. Їй потрібно пояснити, наприклад, що зараз осінь, дощі, прохолодно на вулиці, тому літній одяг треба відкласти до весни, а от з осінніх речей вона може вибрати, що їй більше до душі. Можна також починати разом з дитиною робити покупки в магазині і враховувати її вибір. 

2. Але, мабуть, головне завдання дорослого - привчити дитину до думки, що для неї, як і для всіх в сім'ї, існують певні правила і норми поведінки, і вона повинна їм відповідати. Для цього важливо закріпити за дитиною постійне доручення, відповідне її віку. Звичайно, можливості дитини в дошкільному віці ще дуже невеликі, але все-таки вони є. Навіть найменша дитина 2-3-х років, а тим більше дошкільник, в стані прибрати, наприклад, свій куточок з іграшками. Також обов'язком дошкільника в сім'ї може стати поливання кімнатних рослин, допомогу у накритті обіднього столу (розкласти серветки, столові прилади, поставити хліб і т.п.), допомога у догляді за домашнім вихованцем і ін.. 

3. Не слід захищати дитину від проблем: дозволяйте їй зустрічатися з негативними наслідками своїх дій (або своєї бездіяльності). 

4. Виховання самостійності передбачає також формування в дитини вміння знайти самій собі заняття і якийсь час займатися чимось, не залучаючи до цього дорослих. 

5. Основною помилкою дорослих у вихованні дитячої самостійності є, частіше всього, гіперопіка дитини і повне усунення від підтримки її дій. 

------------------------------------------------------------------------------------------------

Роль гри у житті дитини (4-7 років)

    Дитина дошкільного віку найбільше часу проводить за грою. Якщо до трьох років дитина освоювала і підкорювала  світ, то тепер вона його оживляє і обіграє. Здається, немає нічого такого, що б дитина не могла використовувати для гри чи фантазії. Із листя виходять тарілки, із візерунків на шпалерах – чарівні стежинки в тридев’ятому царстві, із старої ковдри – дім, із маминої нічної сорочки – плаття для принцеси. Дитина грає в іграшки, і не в іграшки, грає зі словами і образами, грає у батьків і в саму себе. Прокинувшись рано вранці, вона може заявити, що сьогодні вона – тигреня, і вам прийдеться бути мамою-тигрицею і татом-тигром, при цьому смужки не обов’язкові, а  ось ричати в потрібних місцях – будьте ласкаві. Вона може завести собі невидимого друга, гратися з ним і розмовляти, трішки лякаючи батьків своєю вірою в цю видумку. Вона може грати зі своїми пальцями, зображуючи з них динозавриків, з хмаринками, вгадуючи в них слонів і зайців, з аркушем паперу, збудувавши з нього кораблик, а такі речі як м’яч, камінь, палка, шнур, скельце, шматок крейди чи вугілля, калюжа чи гора піску здатні породити сотні і тисячі самих різноманітних ігор.

    При всьому різноманітті в іграх цього віку є одне спільне: вони майже завжди основані на такій розумовій операції, як присвоєння предмету іншого значення, введення його в роль. Так, дворічна дитина грається з кубиком, як з кубиком, але ближче до трьох років вона везе кубик по килиму і говорить: «Рррр», і це вже не кубик, а трактор, - значить, процес пішов.

    Світ сучасної дитини постійно зазіхає на вільну рольову гру. Багато часу віднімають мультфільми і комп’ютерні ігри, які пропонують готові пропрацьовані сценарії і картинки, які практично не дають можливості придумувати і припрацьовувати образи, ролі і сюжети самостійно. Індустрія іграшок створює все більш детальніші копії предметів із великого світу, так що місця для фантазії і присвоєння ролей не залишається. Навіщо робити салати із трави на тарілках із лопухів і сервірувати ними перевернутий ящик, якщо бабуся вчора подарувала «як справжню» кухню з усім можливим посудом і навіть пластмасовими муляжами готових страв?  Гарний дитячий садок в уявленні багатьох батьків – це такий, в якому дітьми весь час «займаються», і їх «розвивають». Хороша няня – теж. Іноді весь день розписаний так, що для вільної гри, для того щоб помріяти, в ньому просто немає часу: англійська, фігурне катання, шахи, бальні танці, кубики Зайцева, карточки Домана. Все по програмі, все по інструкції.

    Сьогодні більшість «розвиваючих методик» перетворені в бренди з доволі агресивною маркетинговою політикою. Батькам всіляко вселяють думку, що в дитину потрібно вкласти зараз, а то буде пізно, і вона буде позбавлена прекрасних перспектив, і її кар’єра буде загублена, їй залишиться все життя провести серед аутсайдерів. Щоб такого не сталося з вашим чадом, - терміново купіть цю книжку, цю методику, оплатіть ці заняття. І нехай батьки б просто купували і оплачували  - вони ж починають вимагати і чекати від дитини результатів. Замість того, щоб просто почитати дитині казку, пограти в те, що вона сама захоче, помалювати разом смішні картинки, спекти пиріг, повозитися з квітами, вони садять дитину перед собою і «приступають до занять». І сердяться, що вона відволікається, не хоче, ниє. Все це дуже сумно, тому що йде проти природних задач розвитку в дошкільному віці і зовсім не сприяє її кращому навчанню у майбутньому.

Заклопотаність «розвитком» дає дитині зрозуміти, що сама вона, вже не так і потрібна, важливими є її успіхи, важливо як вона читає, говорить англійською чи катається на роликах «змійкою».

Деякі діти взагалі приходять до висновку, що «займатися» - це єдина можливість провести час з батьками. Все інше їм не цікаво. Захочеш отримати маму хоч на пів години – зображай інтерес до занять. Потім мама розповідає, що «її дитина завжди з радістю займається, і навіть сама просить». Ще б пак! Маму захочеш – і не те полюбиш. В дошкільному віці дитина зазвичай  не здатна опиратися, вона буде старатися подобатися батькам. А заодно і вчитися тому, що ти сама, твої бажання, твої потреби не важливі, важливий результат, досягнення, успіх, місце в конкурентній боротьбі.

    Найкраще, що ми можемо зробити для розвитку своїх дітей у цьому віці – не заважати їм гратися.

    Гра навчає дітей не тільки наслідувати дорослим, а й допомагає спілкуватися між собою. Граючи, діти самі придумують правила, яких самі ж і дотримуються, тут вони стають творцями, а не просто виконавцями чужої волі. Психологи і педагоги переконані, що роль гри в житті дитини неоціненна, адже за допомогою неї розвивається уява, мислення, маленька людина починає мислити нестандартно.

    Звичайно, купуючи нову іграшку, потрібно показати як з нею поводитися, але не варто брати величезну роль в грі на себе. Якщо дитина частіше стає спостерігачем в грі, а дорослий провідним, то він росте пасивним, вважає, що старші все вміють і знають, а йому досить просто спостерігати і наслідувати їх діям.

    Вплив ігор на психічний і фізичний розвиток дуже великий, вони допомагають знімати психологічні бар’єри, поліпшити взаємини, спілкування дітей, дають впевненість в своїх силах.

    Тому, шановні батьки, - дайте своїм дітям награтися!

------------------------------------------------------------------------------------------------

ДИТЯЧІ ЗАПОВІДІ

ДЛЯ МАМ, ТАТУСІВ, БАБУСЬ І ДІДУСІВ

1. Шановні батьки! Пам'ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва слухати і бути людиною.
2. У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли і чому кожен із нас у ньому має робити.
3. Мої ручки маленькі — не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яча.
4. Мої почуття ще недозрілі — прошу, будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день.
5. Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.
6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.
7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання лише відповідно до ваших очікувань.
8. Я вчуся у вас усього: слів, інтонації, голосу, манери рухатися й поводитися. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв'язок між поколіннями. Тому вчіть мене, будь ласка, найкращого.
9. Пам'ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати одне одному в цьому безмежному світі.
10. Я хочу відчувати вашу безмежну любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але обережно, аби ваша любов не перетворилась на милиці, що заважатимуть мені робити самостійні кроки.

Любі мої! Я вас дуже люблю!!!

Покажіть мені, що і ви теж мене любите.

------------------------------------------------------------------------------------------------

"НА ДОПОМОГУ БАТЬКАМ"

ЧИТАЙТЕ ДІТЯМ КАЗКИ!

Сучасні батьки не завжди читають дітям казки. Деякі вважають, що це непотрібно. Інші – заклопотані, у них на це бракує часу.

“Казки потрібні, щоб формувати y дитини певні уявлення. Насамперед – це добро і зло, почуття справедливості, сміливості та навіть патріотизму. Казки допомагають дитині творчо розвиватися, мислити та аналізувати. Головне, щоб казки були правильні”

Казка – це перша художня література, з якою знайомиться дитина. У цих історіях закладені великі сенси та смисли. Хоч казкові історії відбуваються y фантастичних світах, вони всі дотичні до нашої реальності. У казках закладений механізм, який показує дитині модель майбутнього життя. Хороші персонажі збагачують високими моральними ідеалами, погані – формують почуття справедливості та порядності. З малечку казки розвивають та формують психологічний та інтелектуальний світ дитини.

Більшість фахівців сходяться на думці, що казки варто читати немовляті. Хоч по суті малюк маму ще не розуміє, але він вже реагує на мамин голос, її міміку та жести. Перш за все читання з перших місяців народження формує емоційний контакт між матір’ю та дитиною. Це зв’язок, який закладається на довгі роки. Тому він дуже важливий та потрібний.

Перша казка має бути простою, зрозумілою і короткою. Дітям до трьох років найкраще підійдуть народні казки, де серед героїв буде багато тварин. Розповідаючи історії, можна наслідувати голоси тварин, жестикулювати та показувати емоції. Серед таких казок “Ріпка”, “Курочка Ряба”, “Рукавичка”, “Колобок”. Дітям старшим трьох років варто читати книжки зі складнішим сюжетом, де багато позитивних героїв. У казках обов’язково має бути щасливий кінець і повчальна мораль. Після прочитання казки її можна обговорити з дитиною. Список казок для дітей такого віку дуже різноманітний. Я б рекомендувала “Гуси-лебеді”, “Червона Шапочка” “Айболить”, “Мойдодир”, “Бременські музиканти”, “Вінні Пух”. Дітям дошкільного віку можна читати усі казки, які цікаві дитині. Крім того, вони самі можуть просити батьків прочитати ту чи іншу книгу. У віці п’яти-шести років вже можна читати книжки Андерсона, Шарля Перо, Кіплінга чи Пушкіна.

------------------------------------------------------------------------------------------------

Взаємини батьків з дитиною у період її адаптації до дитячого садка

* У період адаптації Ваших дітей до нових умов дошкільного закладу будьте особливо уважними до поведінки, настрою, самопочуття своїх дітей. Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного настрою, бо це великою мірою зумовлює успіх протягом усього дня перебування в дитячому садочку: будіть дитину лагідним словом, м’яким дотиком руки до чола, з теплою посмішкою.

* Настроюйте дитину вдома так, що в садочку їй буде добре, там багато іграшок, хороших діток.

* Не слід залякувати дитину вдома садком. Це викличе страх перед ним і погіршить самопочуття дитини у час звикання до нього.

* Усвідомте, що Ваше власне хвилювання передається дитині підсвідомо. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.

* Приділяйте значну увагу навчанню дітей елементарних навичок самообслуговування: вчіть їх одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, вмиватися.

* В перші дні відвідування садка залишайте дитину на 1 – 2 год. в групі, потім поступово збільшуйте час перебування на одну годину. Не запізнюйтеся – забирайте дитину вчасно. Обов’язково говоріть дитині, що мама завжди повертається за нею.

* Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання, інакше малюк відчує Ваше занепокоєння, йому буде ще складніше заспокоїтися. Завжди цілуйте дитину в щічку, покладіть до кишеньки якусь пам’ятну річ, що нагадуватиме про Вас і про те, як сильно Ви її любите.

* Не віддавайте дитину в ДНЗ у розпалі кризи трьох років.

* Забезпечуйте сталий виховний вплив в сім’ї обох батьків, говоріть чітко дитині, що можна робити, і як це зробити, а що не можна робити, і чому. Тоді Ваша дитина буде розуміти, чого конкретно вимагають від неї батьки.

* Цікавтеся у вихователя Вашої дитини, як вона грається, спілкується з іншими дітьми.

* Повідомте обов’язково вихователів групи про звички та вподобання, про особливості здоров’я і поведінки Вашого малюка.

* Тримайте тісний зв’язок з персоналом групи, і будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти Вашу дитину, і по-материнськи дбають про неї.